Home » Сторінка практичного психолога та соціального педагога

Школа №280

Школа І-ІІІ ступенів №280 Дарницького району м.Києва – навчальний заклад з українською мовою навчання, який включає три ступені освіти:

1- 4 класи – початкова школа

5 – 9 класи – основна школа

10 -11 класи – старша школа

Педагогічний колектив нашої школи – це професіонали високого рівня, які створюють сприятливі умови для всебічного розвитку дітей, надають широкі можливості для реалізації їх здібностей через навчання, виховання, науково-дослідницьку та творчу роботу.

Ми пропонуємо:

Для навчання:

  • інтерактивні методи навчання
  • кваліфікованих вчителів
  • затишні класи
  • спортивний зал
  • два комп’ютерних класи
  • англійську мову з 1 класу
  • основи інформатики з 2 класу
  • німецьку мову з 5 класу

Навчання за напрямками:

З десятого класу профільне навчання у філологічному (українська мова) класах.

Для дозвілля та відпочинку:

  • чудову бібліотеку
  • гуртки різноманітних напрямків
  • спортивні секції
  • екскурсії містами України
  • тематичні екскурсії.

Сторінка практичного психолога та соціального педагога

Здоров’я та його складові

У Статуті Всесвітньої ор­ганізації охорони здоров’я зазначено, що

« Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».

До сфери фізичного здоров’я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства — освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.

Соціальне здоров’я пов’язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму — сім’єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв’язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров’я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров’ї людини.

Рівновага людини з навколишнім світом – це насамперед її ком­фортне самопочуття в ньому. Такий стан передбачає сприятливе по­єднання як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут, суспільно-ви­робничі відносини) умов життя.

Внутрішня рівновага організму людини – це збалансована робота всіх його функціональних систем: серцево-судинної, дихальної, нерво­вої, гуморальної та ін. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної цілісності особистості.

Духовний аспект здоров‘я визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума у спілкуванні з іншими людьми. Невід’ємною час­тиною духовного здоров’я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров’я – це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційно­го комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект здоров’я передбачає оптимальне, тобто без іс­тотних відхилень функціонування всіх систем організму людини (сер­цево-судинної, дихальної, м’язової та ін.). При цьому поняття «фізич­не здоров’я» пов’язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності. Розуміння здоров’я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини й суспільства.

Що впливає на здоров’я ?

 

 

 

 

 

 

Типові правила, що сприяють  ефективному спілкуванню з дитиною

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

  • постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
  • проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
  • проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
  • перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
    з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
  • тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
  • створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

  • з ким приятелює ваша дитина;
  • де проводить вільний час;
  • чи не пропускає занять в школі;
  • в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це:

  • Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте справи разом з нею.
  • Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
  • Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
  • Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
  • Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо , ні комп’ютер не замінять їй вас.
  • Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
  • Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
  • Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
  • Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
    і переймайте чужий.
  • Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

 

 

Дитячі заповіді для батькі , бабусь і дідусів!

  1. Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.
  2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? коли? і чому? .
  3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м¢яча.
  4. Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
  5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – лише мої вчинки.
  6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
  7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.
  8. Я вчусь у вас всього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам¢ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.
  9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
  10. Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!

Покажіть мені, що ви також мене любите.

 

 

Загальні правила поведінки учнів в школі

1.1 Правила поведінки здобувачів освіти  у школі базуються на законах України, постановах Міністерства освіти і науки України та органів місцевого самоврядування, Статуті школи.

1.2 У випадку порушень Правил до здобувачів освіти можуть бути вжиті такі стягнення:

– усне зауваження;

– запис зауваження в щоденник;

– виклик учня самого або з батьками на педагогічну нараду;

– відшкодування завданої учнем шкоди його батьками.

1.3 Здобувач освіти приходить до школи за 10 – 15 хвилин до початку занять, чистий і охайний. При вході у школу дотримується правил ввічливості, знімає в гардеробі верхній одяг та прямує до місця проведення уроку.

1.4 Заборонено перебувати у класних приміщеннях у верхньому одязі.

1.5 Забороняється приносити до школи та на її територію з будь-якою метою і використовувати будь-яким способом зброю, вибухові або вогненебезпечні предмети і речовини; спиртні напої, наркотики, інші одурманюючі речовини та отрути, газові балончики.

1.6 Забороняється вживання непристойних виразів і жестів.

1.7 Не дозволяється без дозволу педагогів йти зі школи і з її території в урочний час. У разі пропуску учбових занять здобувач освіти повинен пред’явити класному керівнику довідку від лікаря або записку від батьків (або особи, яка їх заміняє) про причину відсутності на заняттях. Пропускати без поважних причин забороняється.

1.8 Здобувач освіти школи приносить необхідні навчальні приладдя, книги, зошити, щоденник. Повинен дбайливо ставитися до підручників та зошитів. Приходить до школи з підготовленими домашніми завданнями з предметів згідно з розкладом уроків.

1.9 Здобувачі освіти повинні охайно вести щоденник і давати його вчителю без будь-яких заперечень.

1.10 Здобувач освіти має бути ввічливим у спілкуванні з учителями, працівниками школи, батьками інших учнів, а також з учнями.

1.11 Здобувач освіти школи проявляє повагу до старших, піклується про молодших. Здобувачі освіти й педагоги звертаються один до одного ввічливо. 1.12 Поза школою здобувачі освіти  поводяться скрізь і всюди так, щоб не осоромити свою честь та гідність, не заплямувати добре ім’я школи.

1.13 Здобувачі освіти повинні дбайливо ставитися до шкільного майна і речей, що належать вчителям та іншим учням. Забороняється брати без дозволу чужі речі. Здобувачі освіти бережуть майно школи, надають посильну допомогу в його ремонті а у разі пошкодження батьки здобувача освіти зобов’язані відшкодувати збитки.

1.14 Фізична конфронтація, залякування і знущання є неприпустимими формами поведінки.

  1. Поведінка на уроках

2.1 До початку уроку здобувач освіти повинен прибути до кабінету з дозволу вчителя увійти до класу і підготуватися до уроку.

2.2 Заборонено запізнюватися на уроки без поважних причин.

2.3 У разі спізнення на урок постукати у двері кабінету, зайти, привітатися з вчителем, вибачитися за спізнення і попросити дозволу сісти на місце.

2.4 Забороняється виходити з класу без дозволу вчителя.

2.5 Якщо під час занять здобувачу освіти необхідно вийти з класу, то він повинен підняти руку і попросити дозвіл у вчителя.

2.6 Заборонено перебувати у класних приміщеннях у верхньому одязі.

2.7 При вході педагога в клас учні встають на знак вітання, сідають після того, як вчитель відповість на вітання і дозволить сісти. Так само здобувачі освіти вітають будь-якого дорослого, що увійшов до класу під час занять.

2.8 Протягом уроку:

– не можна шуміти, відволікатися самому і відволікати інших сторонніми розмовами, іграми та іншими, що не стосуються уроку, справами;

– не можна підводитися без дозволу вчителя;

– не можна вживати їжу та напої, жувати жуйку;

– забороняється користуватися мобільними телефонами.

2.9 Урочний час повинен використовуватися здобувачами освіти тільки для навчальних цілей. За першою вимогою вчителя (класного керівника) необхідно пред’являти щоденник. Будь-які записи в щоденниках здобувачами освіти  повинні виконуватися охайно. Після кожного навчального тижня батьки учня ставлять свій підпис у щоденнику.

2.10 Здобувачі освіти зобов’язані знати і дотримуватися правил техніки безпеки як під час уроків так і після їх закінчення.

2.11 Якщо здобувач освіти хоче поставити запитання вчителю або відповісти на запитання вчителя, він піднімає руку.

2.12 Під час уроку здобувач освіти має право ставити питання вчителю, якщо не зрозумів матеріал під час пояснення.

2.13 Дзвінок про закінчення уроку дається для вчителя. Тільки коли вчитель оголосить про закінчення заняття, здобувач освіти має право покинути клас.

 

  1. Поведінка до початку, на перервах і після закінчення занять

Час перерви – особистий час кожного здобувача освіти. Він може його проводити по своєму розумінню, проте, не повинен заважати іншим.

3.1 Під час перерви здобувачі освіти  можуть вільно переміщатися по школі, окрім тих місць, де їм заборонено знаходитися в цілях безпеки (горище, підвал, кухня,майстерня, спортзал).

3.2 Під час перерв здобувачам освіти  забороняється:

– бігати сходами, коридорами та в класних приміщеннях, кататися на перилах, поблизу вікон і в інших місцях, не пристосованих для ігор;

– штовхати один одного, кидатися предметами і застосовувати фізичну силу для вирішення будь-якої проблеми, грати у м’яча у приміщеннях не пристосованих для цього;

– сваритися між собою та зі сторонніми людьми, з’ясовувати стосунки за допомогою сили, битися;

– вживати непристойні вирази і жести на адресу будь-яких осіб, шуміти, заважати відпочивати іншим;

– палити в будівлі і на території школи.

3.3 Категорично заборонено самовільно розкривати вікна, сидіти на підвіконнях чи виглядати у  відкриті вікна.

3.4 Після закінчення занять здобувач освіти   повинен:

– одержати одяг з гардеробу, акуратно одягнутися і покинути школу, дотримуючись правил ввічливості.

3.5 Забороняється перебувати у приміщенні їдальні у верхньому одязі.

3.6 На перервах школярі можуть звернутися до свого класного керівника, чергового вчителя, дирекції школи за допомогою, якщо проти них здійснюються протиправні дії.

 

  1. Правила поведінки учнів в їдальні.

4.1 Здобувачі освіти  приходять в їдальню після закінчення уроку у визначений час.

4.2 Під час обіду в їдальні належить дотримуватися хороших манер і поводитися пристойно.

4.3 Здобувачі освіти  повинні шанобливо ставитись до працівників їдальні.

4.4 Дотримуються черги при купівлі їжі;

4.5 Проявляють увагу й обережність при отриманні і вживанні гарячих та рідких страв.

4.6 Розмовляти під час обіду слід неголосно, щоб не турбувати тих, хто їсть поряд.

4.7 Здобувачі освіти  прибирають за собою столові прибори і посуд після вживання їжі.

4.8 Дбайливо ставитись до майна шкільної їдальні.

4.9 Забороняється приходити в їдальню у верхньому одязі.

 

ГОЛОВНЕ:

  1. Намагайтесь жити так, щоб людям поруч з Вами було добре.

  2. Перш ніж звернутись до людини, посміхніться їй: адже добрі стосунки починаються з посмішки.

  3. Навчиться радіти не лише своїм успіхам, але й успіхам однокласників та друзів.

  4. Ніколи нікому не заздріть та не зраджуйте: це відштовхує людей і руйнує їх стосунки.

  5. Намагайтесь прийти на допомогу людині, не чекайте, поки тебе про це попросять.

  6. Якщо Вам буде погано, не поспішайте звинувачувати у цьому інших, вчіться терпіти неприємності: погане швидко проходить.

 

 

 

Для того щоб убезпечити свою дитину від небезпек Інтернету , дотримуйтесь наступних загальних правил його використання:

  • Створіть за участю дітей домашні правила користування Інтернетом і вимагайте його неухильного дотримання. Змінюйте його відповідно до віку і запитів дітей.
  • Попереджуйте дітей що не слід видавати особисту інформацію в Інтернеті, в тому числі прізвище, ім’я, домашня адреса, номери телефонів, номер школи, адреса електронної пошти, прізвища друзів або родичів, дату народження, фотографії. Нагадуйте, чим це може обернутися. Використовуйте нейтральне екранне ім’я, яке не видає ніяких особистих відомостей.
  • Наполягайте на тому, щоб підлітки ставили до відома, якщо хто-небудь в Інтернеті загрожує їм. Ніколи не дозволяйте дітям особисті зустрічі зі знайомими по Інтернету без контролю з боку дорослих.
  • Допоможіть захиститися від спаму. Навчіть підлітків не відповідати на небажані листи. Використовуйте фільтри електронної пошти для блокування небажаних повідомлень. Поясніть, що незаконне копіювання чужої роботи – музики, комп’ютерних ігор та інших програм – є крадіжкою.
  • Розкажіть дітям про правила поведінки в Інтернеті. Діти ні в якому разі не повинні використовувати Мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз іншим людям. Будьте уважні до ваших дітей!
  • Переконайтеся, що підлітки радяться з вами перед покупкою або продажем чого-небудь в Інтернеті.
  • Обговоріть з підлітками азартні мережеві ігри і пов’язаний з ними ризик. Нагадайте, що дітям не можна в них грати.
  • Підтримуйте рівень безпеки вашого комп’ютера на належному рівні. Якщо ваша дитина краще вас розбирається в програмному забезпеченні, то чому б не доручити йому турботу про безпеку ваших сімейних комп’ютерів?
  • Якщо ваші діти пишуть блоги, переконайтеся в тому, що вони не розповідають занадто багато про себе. Проведіть оцінку служби блогів і з’ясуйте, чи забезпечує вона можливість написання особистих блогів, захищених за допомогою паролів. Збережіть адресу блогу вашої дитини і регулярно перевіряйте його.
  • Переглядайте інші блоги, відшукуючи позитивні приклади для наслідування для ваших дітей.

 

 

 

Як допомогти дитині підготуватися до іспитів

Слово «іспит» переводитися з латинської як «випробування». Безумовно, іспити – справа суто індивідуальна, випускник виявляється один на один з комісією. І батькам залишається тільки хвилюватися за свою дитину. Чудово, якщо у батьків є можливість оплачувати заняття з репетиторами, але їх допомога тільки цим ні в якому разі не повинна обмежуватися. Саме батьки можуть допомогти своєму одиннадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО.  Допомога дорослих дуже важлива, оскільки людині, крім усього іншого, необхідна ще й психологічна готовність до ситуації здачі серйозних екзаменів. Погодьтеся, що кожен, хто, здає іспити, незалежно від їх результату, осягає найважливішу в житті науку – вміння не здаватися у важкій ситуації, а провалившись – вдихнути на повні груди і йти далі.  Задовго до іспитів обговоріть з дитиною, що саме їй доведеться здавати, які дисципліни здаються їй найбільш складними, чому? Ця інформація допоможе спільно створити план підготовки – на які предмети доведеться витратити більше часу, а що вимагає тільки повторення.

Прочитайте список питань до іспиту. Не соромтеся зізнатися дитині, що вже не дуже добре пам’ятаєте більшість розділів біології, хімії або будь-якого іншого предмета. Нехай вона просвітить вас з тих чи інших тем, а ви ставте питання. Чим більше він встигне вам розповісти, тим краще.

Обговоріть питання про користь і шкоду шпаргалок. У будь-якому випадку допомогти людині може лише та шпаргалка, що написана його власною рукою. У вихідний, коли ви нікуди не поспішаєте, влаштуйте дитині репетицію письмового іспиту (ЗНО).

 

 

 

Пам’ятка для батьків

Психологічна підтримка випускників, які беруть участь у ЗНО

Чому вони так хвилюються?

  • Сумніваються у повноті та міцності знань
  • Стрес незнайомої ситуації
  • Стрес відповідальності перед батьками і школою
  • Сумнів у власних здібностях: у логічному мисленні, умінні аналізувати, концентрації і розподілу уваги
  • Психофізичні і особистісні особливості: тривожність, стомлюваність, невпевненість у собі

Чим Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО? 

  • Володінням інформації про процес проведення іспиту
  • Розумінням і підтримкою, любов’ю і вірою в її сили
  • Відмовтеся від закидів, довіряйте дитині.
  • Якщо школяр хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, тільки домовтеся, щоб це була музика без слів.

Участь у підготовці у ЗНО

  • Обговоріть, який навчальний матеріал потрібно повторити. Разом складіть план підготовки.
  • Разом визначте, «жайворонок» випускник або «сова». Якщо «жайворонок» – основна підготовка проводиться вдень, якщо «сова» – ввечері.
  • Проведіть репетицію письмового іспиту (ЗНО). Встановіть тривалість пробного іспиту (3 або 4 години), організуйте умови для роботи, при яких випускник не буде відволікатися. Допоможіть виправити помилки і обговоріть, чому вони виникли.
  • Організацією режиму (саме батьки можуть допомогти своєму одиннадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО)
  • Під час підготовки дитина регулярно повинна робити короткі перерви.
  • Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодні екзамену вона раніше припинить підготовку, сходить на прогулянку і ляже спати вчасно. Останні дванадцять годин повинні піти на підготовку організму, а не придбання знань.

 

 

 

 

Пам’ятка для батьків

Кращий спосіб зробити дітей хорошими  – це зробити їх щасливими.

(Оскар Уайльд)

Папи і мами! Дідусі і бабусі!

Пам’ятайте!

Від знаків вітання, схвалення, любові і прийняття, що повторюються, у дитини складається відчуття: «зі мною все в порядку» «я — хороший»          Від сигналів засудження, незадоволення, критики з’являється відчуття «зі мною щось не так» «я — поганий».

Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цінність залежить від того, що ми туди кидаємо.

Навіть вимоги, які ви пред’являєте, мають бути наповнені любов’ю і надією.

Навчиться слухати свого дитяти в радості і в жалі.

Караючи свою дитину, залишайтеся поряд з ним, не уникайте спілкування з ним.

Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в прояві позитивних емоцій по відношенню до членів своєї сім’ї та до інших людей.

Не розмовляйте зі своїм дитям з байдужим обличчям.

Обіймайте і цілуйте свого дитяти в будь-якому віці.

 

 

Пам’ятка для батьків

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – перший час виконуйте завдання  разом із дитиною.

Прагніть зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясуйте, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

 

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Тож будьте гарним прикладом для вашої дитини  і допоможіть їй!

 

 

Поради батькам на кожний день

Негайне втручання при агресивних проявах

В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

  • Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;
  • Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);
  • Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);
  • Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).
  1. Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній звязок:
  • Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);
  • Констатуюче питання («Ти злишся?»);
  • Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);
  • Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);
  • Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

 Зберегти позитивну репутацію дитини.

Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

  • Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;
  • Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;
  • Запропонувати підлітку/дитині компроміс.

 Контролювати свої негативні емоції.

Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

  1. Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки обєктивного опису поведінки.

Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

 5. Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

  • Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;
  • Навіювання спокою невербальними засобами;
  • Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;
  • Використання гумору;
  • Визнання почуттів дитини.

 

 

 

 

 

Безпека дитини в суспільстві

/Files/images/1315921224.jpg

Поради психолога

Останні дослідження показують, що діти часто беруть участь у залякуванні як злочинці або як потерпілі. Ніхто не застрахований: дитина будь-якої національності, статі та соціально-економічного положення. Що ми, як батьки, можемо зробити, щоб допомогти нашим дітям?

1. Слухайте вашу дитину щодня та розмовляйте з нею. Батьки часто останніми взнають, що їх дитина була причетна до знущань. Затратьте кілька хвилин щодня на прості питання про те, як та з ким вона проводить час у школі і по сусідству, що вона робить на перервах або що відбувається по дорозі до школи та зі школи. При розмові з дитиною спостерігайте за її станом та бажанням продовжувати розмову.

2. Частіше відвідуйте дитину у школі. Більшість знущань відбувається, коли дорослих немає поруч. Школи не мають ресурсів і потребують допомоги батьків.

3. Будьте хорошим прикладом доброти і лідерства. Ваші діти дізнаються багато нового про відносини, спостерігаючи за вами. Коли ви сердитесь на офіціанта, на продавця, на водіїв на дорозі або навіть на свою дитину, ви самі прекрасно моделюєте те, з чим хочете боротися. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню.

4. Більшість дітей не говорять нікому (особливо дорослим), що вони знущаються або знущаються над ними. Тому дуже важливо для батьків і вчителів навчитися розпізнавати можливі ознаки жертв, такі, як часті втрати особистих речей, скарги на головні болі або болі в животі, уникання шкільних заходів. Якщо ви підозрюєте, що дитина піддається знущанню, поговоріть з учителем або знайдіть спосіб оцінити його взаємодію з однолітками, щоб перевірити ваші підозри. Обговоріть ситуацію безпосередньо з дитиною.

5. Розвивайте здорову звичку боротьби з хуліганством. Допоможіть своїй дитині, зосередитися на тому, як її дії можуть образити інших (наприклад, “Як би ти себе почував у такій ситуації?”). Така стратегія може посилити співчуття до інших. Важливо вчити своїх дітей робити добро, співпереживати, чесно грати. Це запорука для хороших відносин з однолітками.

6. Створіть у сім’ї нетерпимість до залякування. Ваші діти повинні почути від Вас, що це не нормально та не допустимо для них – залякувати або стояти осторонь і просто спостерігати. Переконайтеся, що ваші діти знають, що якщо вони знущалися фізично чи словесно (у школі, на вулиці, у вашому районі, або в Інтернеті), то важливо розповісти вам, і що ви їм допоможете. Допоможіть своїм дітям знайти інші способи встановити свій статус, і лідерство в школі.

7. Навчіть дитину, як вести себе в якості свідка. Діти, які стають свідками знущань, почуваються безпорадними і рідко втручаються. Проте, діти можуть мати потужний позитивний вплив на ситуацію. Вони можуть також допомагати один одному, шляхом надання підтримки жертвам, не звертаючи увагу на хулігана.

8. Навчіть свою дитину протистояти кіберзалякуванню. Діти часто не розуміють, що кіберзалякування включає в себе відправлення грубих, вульгарних або загрозливих повідомлень, або зображень; публікація цінної, конфіденційної інформації про іншу людину, щоб ця людина виглядала погано; навмисне виключення когось з Інтернет-групи. Ці дії є настільки ж небезпечними, як фізичне насильство, і не повинні допускатися. Відомо з досліджень, що чим більше часу підлітки проводить в Інтернеті, тим більш ймовірно, вони будуть жертвами – встановіть ліміт часу роботи в мережі.

9. Знущання не повинні бути частиною дитинства. Деякі дорослі не діють, коли вони спостерігають або чують про залякування, бо вони думають що залякування – це типові моменти дитинства, які повинні бути пережитими і вони “посилять” дитину. Важливо щоб усі дорослі зрозуміли, що знущання не повинні бути нормальною частиною дитинства. Всі форми знущання шкідливі для злочинця, для потерпілого, а також для свідків і це вплине на доросле життя (може розвинути депресію, тривогу, наркоманію, насильство в сім’ї та злочинну поведінку).

Для ефективного вирішення жорстокості потрібні зусилля та співпраця школи, сім’ї та суспільства. Хуліганські дії – величезна проблема, та ми можемо її вирішити, якщо будемо працювати всі разом.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

«Проблеми здоров’я: стомленість та поганий сон”

 Питання раціональної організації розумової праці дітей та попередження виникнення перевтоми, його негативних наслідків протягом тривалого часу привертали увагу вчених. Наводимо найважливіші висновки досліджень:

  1. Стомлення буває двох видів. Тимчасове та поверхневе стомлення знімається невеликим відпочинком, який відшкодовує витрачену енергію. Довготривале та глибоке стомлення, причиною якого є розумове та фізичне виснаження, вимагає не лише тривалого відпочинку, релаксації для відновлення сил, але й медичного лікування.
  2. Причини стомлення різноманітні та залежать від багатьох факторів: досвіду, роботи, зацікавленості, характеру роботи, яку людина виконує, тощо. Так, наприклад, діти по-різному стомлюються від фізичної та розумової діяльності. Фізичні особливості (маса тіла, зріст, розвиток м’язової системи), розумові здібності також мають великий вплив на ступінь стомленості. Якщо дитина береться за справу охоче, з радістю, робочий процес та досягнутий при цьому успіх приносять їй задоволення, то відчуття стомленості в неї буде значно меншим, аніж у того, хто не виявляє зацікавленість, байдужий до роботи.
  3. Стомленість свідчить про те, що людина не може відновити енергію іншими способами, окрім сну та відпочинку. Однак існують деякі види розумової та фізичної стомленості, при яких корисні інші способи відновлення сил. Наприклад, для ослаблених, неврастенічних дітей, які часто хворіють та мають слабкий тип нервової системи характерні підвищена стомлюваність, відчуття постійного дискомфорту, зниження працездатності. У цьому випадку необхідно створити сприятливі умови для розвитку працездатності та провести курс лікування.(звернутися до спеціаліста)
  4. Надмірні фізичні навантаження так само втомлюють та виснажують мозок дитини, як і розумова праця. А стомлення, яке викликає розв’язання математичних задач, можна порівняти зі стомленням, що викликає м’язова напруга.
  5. Однією із безсумнівних ознак перевтоми є порушення сну. Дитина швидко засинає, але потім прокидається і не спить всю ніч або, навпаки, ледве засинає.
  6. Перевтомлення може викликати в дітей різні наслідки: зниження концентрації уваги, розгубленість, погіршення координації рухів. Дитина, яка перевтомилася, буває підвищено збудженою, роздратовано чи в’ялою, сльозливою, психічно вразливою. На заняттях у класі вона не може ясно викладати свої думки, її успішність та творчі здібності знижуються.

За навчальним виданням: Батьківські збори. 5-9 класи. Розробки заходів. / Упоряд. О.В. Гноінська. – Х.: Веста:  Вид-во «Ранок» 2008, с. 24-25.

 

Поради виховання важких підлітків

Як упоратись з підлітком. ?!

Підлітки можуть бути дуже складними, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного віку, з якими їм доводиться зіштовхуватися. Вам доведеться бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим.

Попри те, що ви колись самі були підлітками й, можливо, складними для своїх батьків, від вас, проте, потрібно буде багато праці, щоб зрозуміти, через що доводиться проходити вашій дитині. Ви маєте налагодити зв’язок із нею.

Це завжди не просто, і вам доведеться дуже постаратися під час цих двох важливих періодів у житті ваших дітей – юності й молодості. Вашим дітям знадобляться всі настанови і все ваше розуміння, які ви можете їм дати. Спілкування й розуміння протягом складних періодів можуть задати тон для життєвих рішень, які доведеться робити вашій дитині.

Нижче наведено кілька корисних порад, які будуть корисні  батькам при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:

  1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

  1. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності  безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

  1. Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.

  1. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваше терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.

 

  1. Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджувальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

 

 

  1. Єдиний фронт

Інколи батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

 

 

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли  Ваша дитина була маленькою?..

 

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ.

Спорт

 

      Шановні батьки! Якщо ваші діти вам дорогі, якщо ви хочете бачити їх щасливими, допоможіть їм зберегти своє здоров’я. постарайтеся зробити так, щоб у вашій родині заняття фізкультурою й спортом стали невід’ємною частиною спільного дозвілля.

 

  • Поважайте спортивні інтереси та вподобання своєї дитини!
  • Підтримуйте її бажання брати участь у спортивних заходах класу й школи!
  • Самі беріть участь у спортивних заходах класу й школи: це сприяє зміцненню вашого авторитету в очах власної дитини!
  • Виховуйте у своїй дитині повагу до людей, що займаються спортом!
  • Розповідайте про свої спортивні досягнення в дитинстві та підлітковому віці!
  • Даруйте своїй дитині спортивний інвентар і спорядження!
  • Власним прикладом демонструйте ставлення до фізкультури й спорту!
  • Робіть зі своєю дитиною прогулянки свіжим повітрям усією родиною, походи й екскурсії!
  • На почесному місці дома розміщуйте нагороди за спортивні досягнення своєї дитини!
  • Підтримуйте свою дитину в разі невдач, загартовуйте її волю та характер!

 

 

Десять заповідей для батьків майбутніх першокласників

  1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
  2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри ), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
  3. Не ставтеся до дитини зневажливо. Не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини.
  4. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
  5. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення-запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
  6. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
  7. Постарайтеся хоч інколи дивитеся на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
  8. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
  9. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
  10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

 

Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину.        Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити».

 

Пам’ятка батькам з використання дитиною комп’ютера

 Щоб батьки могли контролювати користування комп’ютером дитиною, вони повинні самі хоча б на елементарному рівні вміти ним користуватися.

  1. Дитина не повинна грати в комп’ютерні ігри перед сном.
  2. Кожні 20-30 хвилин роботи за комп’ютером необхідно робити перерву.
  3. Дитина не повинна працювати за комп’ютером більше 1 – 2 годин.
  4. Батьки повинні контролювати придбання дитиною комп’ютерних дисків з іграми та ігор закачаних з просторів Інтернету , аби запобігти шкоді дитячому здоров’ю й психіці.
  5. Якщо дитина не має комп’ютера вдома й відвідує комп’ютерний клуб, батьки повинні знати , в якому клубі вона буває , з ким там спілкується та в які ігри грає.
  6. Якщо дитина дуже захоплюється комп’ютером і весь вільний час проводить у комп’ютерному клубі, необхідно побувати там разом з нею, розширювати коло інтересів , заохочувати до нових видів діяльності.
  7. Якщо дитина використовує комп’ютер безвідповідально , необхідно увести пароль, при цьому провести конструктивну бесіду з дитиною.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ВИКОРИСТАННЯ

ЕФЕКТИВНИХ СТРАТЕГІЙ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

  1. «Виграти – виграти».

У чому полягають мої справжні потреби? Чого прагне протилежна сторона? Чи хочу я благополучного виходу для нас обох?

  1. Творчий підхід.

Які нові можливості розкриваються цією ситуацію? Замість того щоб думати, «як це могло б бути», чи бачу я нові можливості в тому «що є»?

  1. Емпатія.

Як би я почувався на місці протилежної сторони? Що намагається сказати протилежна сторона? Чи вислухав я думку іншої сторони як слід? Чи знає протилежна сторона, що я її чую?

  1. Оптимальне самоствердження.

Що я намагаюсь змінити? Як я можу сказати про це без обвинувачень? Чи відповідають мої слова моїм почуттям, а не моїм думкам про те, хто правий, а хто винний? Чи дотримуюсь я формули «Будь м’яким із людьми і жорстким з проблемою»?

  1. Спільна влада.

Чи не зловживаю я своєю владою? Чи не зловживає своєю владою протилежна сторона? Чи не можемо ми співпрацювати замість того, щоб сперечатися?

  1. Управління емоціями.

Що я відчуваю? Чи покладаю я на когось провину за свої почуття? Що я хочу змінити? Чи позбавився я бажання покарати протилежну сторону? Що я можу зробити для того, щоб краще володіти своїми почуттями?

  1. Готовність вирішити конфлікт.

Чи дійсно я хочу вирішити конфлікт? Чим викликана моя образа: минулим неприємним інцидентом, потребою, яку я ніяк не можу задовольнити, моєю упередженістю, у якій я ніяк не можу зізнатись собі.

  1. Картографія конфлікту.

У чому полягає питання, проблема конфлікту? Хто його головні учасники? Визначте потреби кожного учасника конфлікту (тобто порушення яких інтересів призвело до виникнення конфлікту). Що слід зробити, щоб знайти розумний вихід із складної ситуації?

  1. Розробка альтернатив.

Які варіанти розвитку конфлікту можна передбачити? Визначте найбільш прийнятий для всіх сторін.

  1. Переговори.

Чого я хочу добитись? Сформуйте чітке уявлення про загальний результат, тоді Ви зможете визначити свою подальшу поведінку. Як можна добитись справедливого результату, прийнятного для всіх? Чи не ігнорую я пропозиції іншої сторони? Чи не наполягаю лише на своїх доводах? Які питання я згоден включити в спільну згоду?

  1. Посередництво.

Чи можемо ми самостійно вирішити проблему? Можливо, нам потрібен посередник? Хто може стати посередником у вирішенні конфлікту? Чи підходить мені роль посередника у вирішенні конфлікту? Як я маю діяти, щоб не образити жодну з конфліктуючих сторін?

  1. Розширення кругозору.

Чи бачу я всю картину конфлікту, а не лише власну позицію в ньому? До чого може у майбутньому призвести заглиблення конфліктної ситуації?

 

 

Рекомендації батькам

Наступні психологічні рекомендації (поради) допоможуть Вам прибрати стрес з життя дитини:

  • Дізнайтеся про почуття Вашої дитини.
  • Створіть атмосферу довіри і завірте дитину, що на помилках вчаться.
  • Підтримуйте і цінуйте свою дитину.
  • Демонструйте турботу, тепло і любов. Частіше обіймайте дитину.
  • Ставте чіткі обмеження, але не будьте занадто суворими; підкреслюйте важливість співробітництва, а не змагання. Не перезавантажуйте графік своєї дитини великою кількістю справ.
  • Знайдіть способи, як Ваша дитина може допомагати родині.
  • Звертайте увагу на те, чого хоче Ваша дитина (а не тільки на те, чого хочете ви).

Важливо допомогти дитині розвинути позитивні навички боротьби зі стресом, саме вони будуть потрібні їй у дорослому житті. Ви можете допомогти наступним чином:

  1. Показуйте дитині хороший приклад. Зберігайте спокій і контролюйте гнів. Продумайте план, як скоротити стрес, і поділіться цим планом з сім’єю.
  2. Сприяйте раціональному мисленню. Переконайтеся, що Ваші діти замислюються про наслідки своїх дій, розуміють Ваші дії. Допоможіть їм зрозуміти, що є фантазія і що – реальність. Наприклад, завірте дитину, що це не його поведінка викликала сумні настрої (гнів, роздратованість, відчай) батьків.
  3. Контролюйте дитину, але в міру. Дозвольте дітям приймати рішення в рамках сім’ї. Наприклад, дозвольте їм облаштувати свою кімнату, вибрати сімейні заняття і допомогти приймати сімейні рішення.
  4. Говоріть з ними відкрито. При відповідній ситуації обговоріть з ними свій важкий робочий день, причини свого емоційного стану. Заохочуйте їх говорити про те, що їх турбує.
  5. Знайдіть фізичне заняття чи хобі, яке їх зацікавить, і заохочуйте їхній інтерес. Фізичні вправи сприяють зняттю напруги, оптимізації емоційних станів, впорядкованості думок.
  6. Радьте дитині вживати здорову їжу і підкреслюйте важливість здорового способу життя.
  7. Здійснюйте вплив на середовище дитини, яке має бути безпечним, константним (незмінним), ритмічним (рівномірне чергування мовних, звукових, зображувальних впливів на дитину, у відповідній послідовності; періодична рівномірна зміна діяльності), передбаченим, послідовним, у якому діти мають відчувати повагу до своїх відчуттів, думок.
  8. Вчіться технікам розслаблення і вчіть цьому свою дитину.

 

 

 

Адаптація п’ятикласників

 

Ознаки успішної адаптації:

 

  • задоволеність дитини процесом навчання;
  • дитина легко справляється з програмою;
  • ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;
  • задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.

Ознаки дезадаптації:

 

  • зовнішній вигляд дитини змучений, стомлений;
  • небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день;
  • прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми;
  • небажання виконувати домашні завдання;
  • негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників;
  • скарги на ті чи інші події, пов’язані зі школою;
  • неспокійний сон;
  • труднощі ранкового пробудження, млявість;
  • постійні скарги на погане самопочуття.

 

 

Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.

 

 

 

 

 

 

                                      

 

 

 

Квітень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930  

Виставка «Блокпост Пам`яті. Дарниця» Флешмоб учнів школи 280, хореограф Гомонова Анастасія

Відео до дня народження Ліни Костенко